Сьогодні День пам’яті жертв політичних репресій

xRtKkIWSWXs

Сьогодні, 15 травня, День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначається щороку у третю неділю травня

Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій режиму. Цього дня ми вшановуємо і згадуємо, зазвичай, жертв тоталітарного комуністичного періоду, але, на жаль, фактично політрепресованих ми маємо й нині. Це жертви режиму Порошенка-Авакова.

Сьогодні число репресованих за політичні переконання зростає з кожним днем в геометричній прогресії. Хто ж ці всі люди? Це націоналісти, майданівці, добровольці, ветерани україно-московської війни. Люди, які як ніхто розуміють значення заповідей Декалога українського націоналіста “Нікому не дозволиш плямити честі, ні слави твоєї Нації” і “Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї Нації”.

Поки більшість українців жило мирним життям – саме вони, взявши в руки зброю, пішли захищати націю від окупанта. Тому ми не маємо права допустити судилища над ними. Ми повинні захистити своїх захисників. В противному випадку – ми мимоволі станемо співвинуватцями того, що відплатою за захист вітчизни є тюрма. В противному випадку – ми не достойні мати власну державу. Свободу патріотам!

Наша Ідея

100848626[1]“Ми, націоналісти, – ідеалісти, а тим самим відкидаємо матеріалістичне розуміння життя. У світі не діє матерія, але дух. Все має своє призначення і свою місію, і не нам збагнути, чому це так є. Це, зрештою, зайве, бо тоді життя втратило б свою романтику. Ця вічна непевність, туга за чимось великим, це брак яких-небудь границь у поступі культури, це ті ірраціональні сили, які надають змисл життю одиниці, а теж і життю сильних народів. Ми мусимо вірити в призначення, що в нас лежить. Нинішній поступ не є твором “матерії”, але духа людини. І ніхто з людей не має права змінювати божого призначення. “У поті чола будеш їсти свій хліб”. І від того часу немає й не буде більше “раю на землі”, тільки війна, боротьба за існування. На перший погляд, це боротьба всіх проти всіх. Але в дійсності в тій боротьбі є ціль, якої ми самі може не вміємо пізнати. Людина, яка відтягується від тієї боротьби й проповідує пацифістичні кличі, є гнилим наростом на здоровому тілі. В природі не можна спинити боротьби, бо увесь світ побудований на законі руху-боротьби. Кожний здоровий нарід мусить з почуттям радісного фаталізму вести боротьбу за це все, що підшептує йому зов крови й до чого тягне його історичне призначення. Мусиш боротися, інакше згинеш.”

полковник М. Колодзінський
“Українська Воєнна Доктрина”