день рідної мови

Львівський «Сокіл» відзначив День рідної мови

Опубліковано

21 лютого 2011, у міжнародний день рідної мови, цього року активісти МГО «Сокіл» нагадали львів’янам , що українська мова перебуває в небезпеці та потребує захисту і поширення. Молоді хлопці та дівчата поширили листівки із закликом «Не мовчати», адже те, чи житиме українське слово поза підручниками, залежить від кожного.

У теперішніх політичних умовах, коли вкрай антиукраїнська влада намагається знівелювати все українське, мова – стрижень нації – страждає чи не найбільше, в тому числі й через порушення у сфері мовного законодавства.

Попри те, що найактивніше розповсюдження відбувалось серед студентів провідних львівських ВНЗ (ЛНУ ім. І. Франка, ЛНАВМ ім. С. Ґжицького, ЛДУФК, НУ «ЛП» та ін.), листівки викликали зацікавлення у людей різного віку. Також частина «Соколу» долучилась до акції протесту Львівського осередку Студентської «Свободи» – «Захисти Рідну Мову». У цей день також відбувся марафон українських письменників та громадський діячів, який об’єднав понад 50 учасників, і безперервно тривав кілька годин.

Нагадаємо, що міжнародний день рідної мови вперше відзначався одинадцять років тому і був впроваджений як день «підтримки мовного та культурного різноманіття». Іван Огієнко, видатний український мовознавець, етнограф, історик церкви, письменник, громадський та політичний діяч, писав, що «Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості[…] Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної організації. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові – наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання […]І поки живе мова – житиме й народ, яко національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом».

Харківський “Сокіл” долучився до загальноукраїнської акції до Дня рідної мови

Опубліковано

21 лютого 2011 р. активісти Харківського осередку Молодіжної громадської організації “Сокіл” провели просвітницьку акцію, приурочену до Міжнародного дня рідної мови. Хлопці і дівчата роздавали звернення до молоді у формі листівок, в яких ідеться про реальні загрози зникнення української мови як чинника ідентифікації кожного українця.
Розповсюдження листівок було організовано біля виходів зі станцій метра “Пушкінська”, “Університет”, “Наукова” та “Архітектора Бекетова” – там, де вранці та ввечері проходять десятки тисяч харківських студентів.
У зверненні говориться, що не зважаючи на те, що наразі українською спілкуються десятки мільйонів громадян, вона може опинитися в “Червоній книзі” мов. “Ти скажеш, що українською розмовляють тисячі осіб, тож найближчі кілька століть можна не тривожитися. А чи замислювався Ти, що мова живе не завдяки тисячам тих, хто розмовляє нею нишком вдома, боячись мовити по-рідному на вулиці?”. Адже політика гуманітарних високопосадовців покликана перенести все українське на маргінес.
Активісти Харківського “Соколу” додають: для харківської молоді ця проблема є надзвичайно актуальною. Тисячі студентів із Харківської, Сумської, Луганської, Полтавської та інших областей вступають до місцевих вишів, де говорити українською нібито не модно.
Із молодих років з українців Сходу формують манкуртів без роду-племені. У крайньому випадку українську мову дозволяють сприймати не більше, аніж засіб комунікації. “Соколята” зазначають, що така політика вибивання землі з-під ніг українців є цілеспрямованою та за неї мають відповідати конкретні можновладці.
Саме тому звернення “Соколу” до харківської молоді починається із гасла “Не мовчи!”. Адже найбільше, чого боїться антиукраїнське Міністерство освіти й науки на чолі з одіозним Дмитром Табачником – це активної молоді, що має свою позицію. І мова – це один з найперших елементів ідентифікації та самовияву молодого українця.