21 лютого 2011, у міжнародний день рідної мови, цього року активісти МГО «Сокіл» нагадали львів’янам , що українська мова перебуває в небезпеці та потребує захисту і поширення. Молоді хлопці та дівчата поширили листівки із закликом «Не мовчати», адже те, чи житиме українське слово поза підручниками, залежить від кожного.
У теперішніх політичних умовах, коли вкрай антиукраїнська влада намагається знівелювати все українське, мова – стрижень нації – страждає чи не найбільше, в тому числі й через порушення у сфері мовного законодавства.
Попри те, що найактивніше розповсюдження відбувалось серед студентів провідних львівських ВНЗ (ЛНУ ім. І. Франка, ЛНАВМ ім. С. Ґжицького, ЛДУФК, НУ «ЛП» та ін.), листівки викликали зацікавлення у людей різного віку. Також частина «Соколу» долучилась до акції протесту Львівського осередку Студентської «Свободи» – «Захисти Рідну Мову». У цей день також відбувся марафон українських письменників та громадський діячів, який об’єднав понад 50 учасників, і безперервно тривав кілька годин.
Нагадаємо, що міжнародний день рідної мови вперше відзначався одинадцять років тому і був впроваджений як день «підтримки мовного та культурного різноманіття». Іван Огієнко, видатний український мовознавець, етнограф, історик церкви, письменник, громадський та політичний діяч, писав, що «Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості[…] Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної організації. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові – наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання […]І поки живе мова – житиме й народ, яко національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом».